Понад чотири місяці ви бачите, чуєте, читаєте новини із заголовками «Війна в Україні». Таке скорочення з часом може викривляти глобальну картину подій і сутність речей, сприйняття всіма того, що відбувається в Україні. Це може підміняти істину.

Це війна в Україні, яку розпочала Російська Федерація, яку продовжує Російська Федерація і яку Російська Федерація не хоче припиняти. Україна ж боронить власну землю, свій суверенітет, свою територію. Україна воює за мир. Ось такий жорстокий парадокс ХХІ століття, а для нас це – реалії.

Ми не можемо скласти зброю, бо інакше ми зникнемо. Як держава, як народ, просто як люди. Росія обрала дорогу війни, Україна бореться на шляху до миру.

Росія стріляє на знищення, Україна – для виживання. Війна – національна ідея Російської Федерації. Національна ідея України – мир.

І сьогодні я хочу поговорити з вами саме про це, саме про мир, а не про війну.

Для вас, японської молоді, війна – це щось із книжок, із кіно, комп'ютерних ігор. Для вас норма, що японські солдати зараз не гинуть, захищаючи власну землю, не вбивають і не зазіхають на інші землі.

Озирніться навкруги. Те, що здається вам таким простим і звичним, насправді – величезне благо. Небо без ракет і бомб, домівки та будівлі – не зруйновані й не розбиті і близькі люди, і просто всі ваші співгромадяни – не поранені й живі. Все це – величезне благо. І навіть більше. Для нас сьогодні все це – диво.

Зі зброєю в руках ми захищаємо себе, щоб це диво знову стало для нас реальністю. Такою простою й природною для людської цивілізації. Нормальним станом речей для нормального суспільства і нормальної країни. Це не щось неймовірне, фантастичне чи надприродне. Це просто мир.

І саме це боронить сьогодні Україна. І саме це для нас – причина боротьби й мета перемоги. Саме це – мир. Заради майбутнього.

Для цього нам усім слід знайти відповіді на низку запитань. Яким буде наш світ? У ньому буде домінувати право сили чи сила права?

Світ, у якому свобода, справедливість, права людини – це найвищі цінності? Або ж світ, у якому ці цінності нічого не важать?

Яким буде майбутнє ООН та інших міжнародних організацій – вони залишатимуться забюрократизованими інституціями із закритим «клубом обраних» на кшталт Ради Безпеки, неспроможними притягнути агресора до відповідальності?

Чи все ж таки будуть переформатовані у функціональні інституції, здатні запобігати війнам, голоду, ефективно боротися зі змінами клімату?

І, нарешті, якою має бути відповідь світу на погрози диктаторів із «ядерною палицею»?

Як нам відбудувати міста з нуля, щоб вони були новоконцептуальними з погляду простоти, екологічності, енергетичної ефективності?

Чи можемо використати японський досвід розвитку залізничного сполучення? Як позбутися енергетичної залежності? Що можемо зробити для глобальної продовольчої безпеки? Як побудувати безпечний кіберпростір?

Які нові технології поставити на службу нашим громадянам? Яким чином зробити життя людей комфортнішим?

Пані та панове!

Шановні професори, шановне студентство!

Головна мета України – це мир. Мир, який є для вас звичним. Який був звичним і для нас, але все змінилось у 2014 році, коли Росія анексувала Крим і почала бойові дії на сході України.

І 24 лютого 2022 року, коли, окрім сходу, агресія РФ поширилася на південь, північ, центр, захід, коли повномасштабна війна, немов цунамі, накрила всю Україну. Мир. Те, що було нормою, а стало спогадом. Те, що для вас є нормою і залишається сьогоденням. І те, що, я вірю, для нас із вами буде майбутнім.

Цінуйте мир! Бережіть головне благо, яке дає вам усі інші блага – можливість навчатися, розвиватись, творити й жити!

 

Бережіть мир, захищайте мир, не зраджуйте мир. Ви здатні на дуже багато задля настання й панування миру. Є тільки один час, коли ми всі можемо служити миру в усьому світі.

І цей час – зараз!

Дякую!

Слава Україні!

 

Офіційне інтернет-представництво Президента