Але в цій тезі звучить не що інше, як 2014 рік – помилки тодішніх лідерів. У ній звучить не що інше, як і 1938-й. У ній звучить лише те, що злочинець може залишитися непокараним. А отже, зі спокусою продовжувати.

Будьте певні: керівник Росії зараз уважно аналізує реакцію світу на влаштовані ним псевдореферендуми на українській землі й на оголошення про анексію нашої території. Що саме його цікавить?

Дуже просто: його цікавить, чи є в нього ще потенціал для ескалації.

Якщо реакція світу зараз буде слабкою, Росія придумає якусь нову ескалацію.

Ви бачите, що спектр злочинних дій цієї держави дуже широкий: ракетний терор, масові вбивства, злочинні депортації, радіаційний шантаж на захопленій, наприклад, нашій Запорізькій атомній станції, продовольча криза, енергетична криза тощо.

Дуже красномовною була й нещодавня диверсія на газогонах у Балтійському морі. Це такі дії, які можуть дестабілізувати життя на цілому континенті. Це реально енергетична зброя масового ураження. Абсолютно кожна країна світу залежить від підводних кабелів і трубопроводів, які можуть бути знищені агресором так само, як і газогони в Балтійському морі.

Тому світ зараз повинен показати силу.

Сила потрібна, щоб нарешті поставити крапку в агресії, у спроможності агресора до ескалації.

На міжнародних майданчиках потрібне чітке й принципове засудження Росії за цю спробу анексії української території, щоб це дуже відрізнялося від того, що було у 2014 році.

На рівні держав і союзів держав потрібні нові й жорсткі санкції проти Росії, щоб і цим теж ситуація сильно відрізнялася від 2014-го.

На рівні співпраці з Україною потрібні чергові й показові пакети підтримки, передусім оборонної та фінансової, щоб агресор бачив, що його злочинні дії лише ускладнюють ситуацію для нього ж.

Зараз, у час, який має такий сильний звʼязок із минулим, ми маємо історичну можливість створити прецедент, що зробить історію агресій власне історією і навчить будь-яких агресорів, що жоден злочин проти міжнародного права ніколи знову не зійде агресору з рук.

Наступного тижня на розгляд Генеральної Асамблеї ООН буде внесена резолюція щодо невизнання й засудження чергової спроби анексії Росією наших територій. Ми з Австралією давно маємо принципову й ефективну співпрацю на всіх міжнародних майданчиках, зокрема в ООН. І маємо зараз спрямувати наші спільні можливості так, щоб зробити голосування на Генасамблеї за цю резолюцію максимально однозначним. Я прошу вас, я прошу Австралію застосувати весь свій вплив, щоб переконати якнайбільше держав не залишатися нейтральними й проголосувати за міжнародне право й проти російської анексії.

Україна має з Австралією й дуже змістовну співпрацю в оборонній сфері.

Ще після першого мого звернення до парламенту й народу Австралії у березні ваш уряд ухвалив рішення про надання Україні «Бушмастерів». Дуже вдячний. Ці машини на відмінно показали себе в реальних бойових діях.

Що більше зброї та боєприпасів ми отримаємо, зокрема артилерії, безпілотників, засобів протиповітряної оборони, протитанкової й протикорабельної зброї, то відчутнішою для Росії буде відповідальність за порушення міжнародного права й то меншим буде відчуття в агресора, що в нього нібито є простір для ескалації.

Третій елемент – це санкції.

Я дякую Австралії за участь у глобальних зусиллях для санкційного тиску на агресора за війну. Але цей тиск має сенс тоді, коли постійно зростає й коли агресор не встигає адаптуватися до санкцій, не встигає знайти шляхи, щоб обходити їх.

Зараз час посилити цей тиск. Саме зараз.

Саме після того, як Росія влаштувала цей фарс із псевдореферендумами і з цією анексією.

Ціна таких дій має бути відчутною, наслідки – сильними. Не має бути жодної ілюзії в агресора, що 2014-й ще може повторитися.

І останнє. Світ бачив багато війн. Бачив, як війни десь в одній частині світу впливають на всіх у світі.

На це варто дивитися не тільки з погляду безпосереднього негативного впливу війни, а й з погляду впливу її результату.

Якщо агресор таки завоює результат для себе, якщо агресивна амбіція задовольняється, то такий результат впливає на всіх у світі ще більше і ще довше, ніж сама війна.

Впливає цинізмом. Впливає неминучою руйнацією міжнародного права, послабленням правди.

Саме тому злочинна війна має завершитися справедливою поразкою того, хто її розпочав. Агресор має програти. Саме це дає мир поколінням. Не будь-які змови з агресором, не умиротворення агресора, а його програш. А отже, відновлення миру. А отже, Україна має виграти.

Це не просто щось про нашу державу. Це про всіх нас у світі. Це й про Австралію також. Про вашу свободу, про вашу безпеку, про наші спільні цінності, про наш спільний мир, які наша перемога може історично посилити.

Я дякую вам за увагу! Дякую за підтримку, Австраліє!

Слава Україні!
Офіційне інтернет-представництво Президента.