Великий народе великої країни! 14 жовтня ми відзначаємо День захисників і захисниць України. Це день тих, хто бореться. Це день того, за що ми боремося.   Це день того, яку перемогу ми здобудемо. Століття тому Україна шанувала цей день. І століття після нас шануватиме.

14 жовтня ми дякуємо. Дякуємо всім, хто бився за Україну в минулому. І всім, хто б’ється за неї тепер. Усім, хто перемагав тоді. І всім, хто неодмінно переможе зараз. Переможе так, що це увінчає успіхом боротьбу багатьох поколінь нашого народу. Народу, який завжди найбільше хотів одного – волі. Для себе й для своїх дітей. Для нашої культури.

Місце, де я зараз перебуваю, вказує на витоки нашого українського шляху. Це схили Витачева. Тут був один із найдревніших форпостів Русі-України. Ще в часи Ольги, Святослава й Володимира Великого. Тут збиралися на княжий з’їзд Святополк, Мономах, Андрій і Олег. Тут ставив перший хрест Андрій Первозваний. Цими водами ходили козацькі чайки. Ці береги бачили різних загарбників і героїв. Тут на схилах дивився на Дніпро і кручі Тарас Шевченко. Це місце – свідок більш ніж тисячоліття нашої історії та її важливого уроку.

Українську землю намагалися захопити й поневолити. Український народ намагалися підкорити й знищити. І тисячу років тому, і у ХХ столітті. Але сюди приходять українці. Тут розмірковують про нашу історію. Тут звучить українська мова. Тут стоїть капличка, споруджена за ескізом Шевченка.

Були різні періоди, різні загрози. Але Україна вистояла. Причина одна – це наші захисники й захисниці. Це наш народ, який б’ється за своє право на життя. На Русі. На Січі. У часи національно-визвольних змагань. Проти нацистської окупації. І проти рашистів.

Цей нинішній ворог у своєму злі об’єднує, здається, усіх ворогів нашої державності, які були. І перемогою над цим ворогом ми відповімо всім ворогам, які посягали на Україну, на тих, хто жив, хто живе і хто житиме на нашій землі.

Це буде перемога всього нашого народу.

Це буде перемога Збройних Сил України. Наших Сухопутних військ, піхоти, танкістів, ракетних військ і артилерії.

Це буде перемога наших Повітряних сил, наших зенітників, наших операторів дронів.

Це буде перемога наших Військово-Морських сил, наших морських піхотинців. Наших Десантно-штурмових військ. Нашої розвідки. Сил спеціальних операцій. Служби безпеки України.

Це буде перемога прикордонників, Національної гвардії, Національної поліції, тероборони, зв’язківців.

Це буде перемога кожного й кожної, хто не залишить і сліду на українській землі від тієї армії, що хизувалася, ніби вона – друга на планеті.

Це буде перемога тих наших героїв, які зараз у російському полоні. Тих, кому найскладніше. Найскладніше залишитися українцями і зберегти українське, коли вони – серед убивць. Але ми пам’ятаємо. Ми пам’ятаємо й робимо все, щоб повернути кожного, кожного свого героя. Ми нікого не залишимо в полоні.

Світ бачить, що українці не втрачають людяності за жодних обставин. Ворог може вдарити по наших містах, але ніколи – по нашій гідності.

Рашисти спалили музей Сковороди, десятки церков, сотні шкіл і дитячих садочків... Але вони нічого не можуть вдіяти проти нашої філософії. Проти того, що українці чують, бачать і знають змалечку.

Російські ракети ще здатні зігнати українців у бомбосховища, але ніхто з наших людей там не тремтить. Українці співають в укриттях.

Ми захищаємо свою свободу. Свою душу. Свою землю. Свій Київ. Своє Запоріжжя. Свою Одесу. Свої Дніпро й Миколаїв. Свій Кривий Ріг. Свій Нікополь. Свій Хмельницький. Свій Львів. Свою Вінницю.

Те, що ми вберегли й будемо завжди захищати. Свою Житомирщину, Київщину, Сумщину, Чернігівщину, Харківщину.

Те, що ми не віддали й будемо завжди берегти. Свій Херсон, свій Донецьк і Луганськ, свій Крим.

Ми. Ми всі. Великий народ великої країни. Всі, хто воює й працює заради того, щоб Україна жила. Дипломати, які сформували найпотужнішу в історії глобальну коаліцію для допомоги Україні. Волонтери, які закривають будь-які потреби – і на землі, і в повітрі, і навіть у космосі. Журналісти, які поширюють правду про Україну і про цю війну, які підтримують наш дух, нашу впевненість, нашу поінформованість. Транспортники, які змінюють ланцюжки постачання й забезпечують Україну всім необхідним. Енергетики, які перемагають темряву цілодобово. Будівельники, які відновлюють зруйноване ворогом. Наші героїчні медики, наші рятувальники, сапери, вчителі, державні службовці, місцеве самоврядування, фермери, промисловці.

Народ, який перемагає терор. Мільйони людей, які кожен на своєму місці наближають вирішальний день – день перемоги. День перемоги у війні за нашу свободу. У війні за незалежність для всіх наших людей в усіх куточках України.

У війні за право на життя і для народу, і для держави, ім’я яким – Україна.

У війні за наші цінності. У війні за нашу пам’ять і традицію, традицію волі.

У цій війні все залежить від тебе. Від того, що ти робиш. Від того, кому ти допомагаєш. Від того, що ти здобуваєш. І від того, хто прийшов нам допомогти.

Світ з нами. Найбільше, ніж будь-коли в нашій історії. Зокрема й це робить нас найсильнішими, ніж будь-коли в нашій історії.

Але так само, як і будь-коли у нашій історії, майбутнє залежить від конкретних людей.

Від тих, хто прямо зараз в окопах і на бойових постах. Сини, брати й батьки. Дочки, сестри й матері. Українці й українки, яким я зараз хочу сказати головні слова.

Ви – найдорожче, що в нас є. Кожен і кожна.

Проти вас – рашистські танки, «зеки» й найманці. Мародери, ґвалтівники й ті, хто збожеволів від пропаганди. Тисячі людей, чиє життя не вартує нічого для їхньої держави. Їх кидають в атаки, у них за спинами – «заградотряди», їх не рахують і навіть не забирають, коли вони гинуть. Вони не знають, заради чого їм жити, а тому так ницо втрачають дане їм Богом життя.

За тобою ж, Український Воїне, – мільйони людей, які точно знають, заради чого живуть. З тобою, Воїне, в окопі – вся наша держава, усе, що в нас є і таке дороге для нас. З тобою – майбутнє дітей. Золото перемог наших спортсменів. Наша поезія, мистецтво, наука. З тобою – Софія і Палац Потоцьких. Наша Хортиця й наша Лавра. Поруч із тобою – наша Сотня Небесна. І повага наша, наша віра й наша любов. Бо держава наша – то є матір для всіх захисників і захисниць.

За тобою – Україна, яка точно знає, чого хоче і що цінує. За тобою – історія, яка йшла до цих героїчних днів довгі століття, щоб зараз ти, Український Воїне, спрямував її у правильне річище назавжди. У правильне – для України.

Я знаю, що тобі дуже важко. Я знаю, як на тебе тисне цей ворог. Я знаю, що вони роблять. Але я знаю, що ти міцний, і ми зробимо все, щоб ти був іще міцнішим.

Я знаю, що ти впевнений, і ми зробимо все, щоб іще посилити твою впевненість.

Я знаю, що ти наближаєш перемогу, як тільки можеш, і ми зробимо все, щоб її прискорити.

Ми всі – мільйони й мільйони. Великий народ великої країни!

Я вітаю з Днем захисників і захисниць України!

Зі святом Покрови Пресвятої Богородиці!

З Днем Українського козацтва!

Слава всім нашим героям!

Слава всім, хто воює, працює й допомагає!

Слава Україні!